Керамограніт майже не вбирає воду, а велика плита створює значне навантаження на клейовий шар. Щоб визначити, який клей для керамограніту підійде, недостатньо порівняти ціну чи знайти слово «посилений» на упаковці. Клас суміші потрібно зіставити з форматом плит, основою та умовами експлуатації.
У позначенні цементного плиткового клею літера C означає cementitious — цементний. Цифра вказує клас адгезії, тобто міцності зчеплення, підтвердженої стандартними випробуваннями.
Це мінімальні порогові значення, а не гарантія придатності для будь-якої плити. Маркування C2 не визначає допустимий формат, товщину шару чи тип основи — ці дані шукають у технічній карті конкретного продукту.
Додаткові літери уточнюють властивості. T означає зменшене сповзання на вертикальній поверхні, E — подовжений відкритий час, F — швидке тужавлення. Наприклад, C2TE — поліпшений цементний клей зі зменшеним сповзанням і подовженим часом, протягом якого плиту можна покласти на нанесену суміш. Усі символи маркування читають разом.
Класи S1 і S2 надають за результатом випробування на поперечну деформацію. Для S1 зразок має деформуватися щонайменше на 2,5 мм, але менше ніж на 5 мм; для S2 — на 5 мм або більше. S2 є вищим класом, проте автоматично вибирати його для кожного приміщення немає сенсу.
Деформативна суміш потрібна там, де облицювання й основа рухаються по-різному: під час нагрівання та охолодження, надворі, на деяких складних або схильних до деформації основах, за великого формату. Клас клею не замінює деформаційні шви, підготовку основи та дотримання інструкції виробника.
Починайте не з торгової марки, а з п’яти параметрів: розмір і маса плити, матеріал та стан основи, підлога чи стіна, температура і волога, внутрішні або зовнішні роботи.
Для невеликого формату на рівній стабільній мінеральній основі всередині сухого приміщення C1 може відповідати завданню, якщо виробник прямо дозволяє таке застосування. Але за низького водопоглинання керамограніту, великих розмірів, зовнішніх впливів чи складної основи часто розглядають C2 і, за потреби, S1/S2.
Під час вибору клею для великоформатного керамограніту клас C2 є лише відправною точкою. Перевірте в технічній карті максимальний формат і сферу застосування, допустиму товщину шару, придатність для стіни чи підлоги та вимогу наносити клей також на зворотний бік плити. Під великим форматом особливо важливий рівномірний контакт без порожнин; фактичне покриття перевіряють, періодично знімаючи щойно укладену плиту.
На стіні корисне маркування T: воно обмежує сповзання. Для важкого облицювання також важливі допустима маса і спосіб тимчасової фіксації, зазначені в документації системи. Надворі враховують воду, мороз, нагрівання сонцем, основу, ухил і сумісні гідроізоляційні матеріали — лише високий клас клею не виправить помилок вузла.
Стяжка й облицювання під час циклів нагрівання змінюють розміри, тому суміш має бути прямо допущена виробником для основ із підігрівом. На практиці часто застосовують C2 класу S1, а для вимогливіших систем — S2, але остаточний вибір залежить від формату, типу стяжки та рекомендацій виробників усіх компонентів.
До укладання стяжка має досягти потрібного стану, бути сухою, міцною та рівною. Систему обігріву випробовують і запускають за регламентом виробника; різке нагрівання свіжого облицювання підвищує ризик пошкоджень. Потрібні також передбачені проєктом периметральні й деформаційні шви.
Універсального варіанта для всіх основ, форматів та умов експлуатації немає. Відповідна суміш має підходити для конкретної плити, основи та способу монтажу. Довге маркування саме по собі не робить клей придатнішим.
Перед придбанням вивчіть технічну карту конкретного продукту та перевірте:
Пропорція води, температура нанесення та строки витримування є частиною технології. Їх не можна довільно змінювати навіть для продуктів одного класу.
Для консультації підготуйте розміри й масу плит, опис основи та умови експлуатації. Спершу можна підібрати матеріал у каталозі керамограніту ITUM, а потім погодити з виробником клею сумісну систему монтажу. Це надійніше, ніж шукати абстрактну «найсильнішу» суміш.